Єдине, що мені не сподобалося, -це обкладинка. Бо відповідність її тексту знову викликає у мене великі сумніви. Але, менше з тим, сам роман цікавенький. Головна героїня - Мейсі усіма своїми силами намагається бути ідеальною, як і її нібито ідеальний в усьому хлопець. Вона добре вчиться, виконує вказівки і цього генія доброчесності, і мами, але не щаслива, бо не може висловлювати свої почуття, навіть свій сум через смерть батька. Аж доки одного разу не потрапила до компанії "живих" людей і зрозуміла, що їй треба до них. "Я так старалась контролювати все, що може статися, мій рівень стресу повсякчас то піднімався, то опускався, залежно від ситуації. Проте іншим здавалося, що так і треба. Вони щиро вірили, що все якось вирішиться. І як не дивно, так і ставалось. Зрештою труднощі подолали. І навіть я не зрозуміла як." У дівчини до щастя ще дуже великий шлях, тим більше, що треба "розчаклувати" і маму, щоб вона зі снігової королеви знову перетворилася в людину (фігурально, звичайно). То ж, і ця Сара (ім'я авторки) цього разу мене не РОЗчарувала, радше ПРИ... Тому сподіваюся, що її романи не схожі між собою і буде цікаво читати і надалі.

Ця історія про дівчину Мейсі, яка переживає втрату батька, який помер під колесами автівки прямо в неї на очах. Вона замикається в собі та відгороджується від всього світу. Єдині люди з якими вона спілкується - її мама (з якою, до речі, спілкування теж не ок) та її дуже правильний хлопець Джейсон (правильний гівнюк я б сказала і навіть не хочу про нього згадувати більше). Та якось за волею долі Мейсі влаштовується на роботу в кейтерингову компанію, де ніколи нічого не буває ідеально. І ця незначна подія перевертає її світ. Вона знайомиться з Крісті - голосною та веселою дівчиною, яка не боїться своїх шрамів, як внутрішніх так і зовнішніх; з Монікою - яка живе в своєму світі та ніколи нікуди не поспішає; з Делією - вагітною та дуже вдалою куховаркою, яка є чудовою тітонькою для свої племінників; з Бертом - супер відповідальним та фанатом всього про Апокаліпсис (а ще він є майстром з експертного виведення плям); ну і головне - з Весом, взагалі не ідеальним хлопцем, який був у виправній колонії та головне - він теж втратив близьку людину, свою маму. Звісно, варто зазначити, що Вес - супер красунчик на якого звертають увагу всі дівчата та з Мейсі їх починає пов'язувати, хто б міг подумати - гра в Правду. Вони дізнаються всі маленькі та не дуже таємниці один одного та навіть дещо більше. А ще він створює прекрасні скульптури ангелів з різного металобрухту та сміття. І вони надзвичайно красиві! Загалом, ця історія про потребу говорити та переживати важкі емоції разом, не закриваючись в собі. А ще вона про дружбу, про взаєморозуміння, про вихід з зони комфорту та звісно про щире почуття закоханості. "Якщо твоє «назавжди» закінчиться завтра, чи хотіла б ти саме так провести останній вечір?"

Юна дівчина Мейсі втрачає батька,який був для неї цілим Всесвітом(Вона не знає як це пережити,адже кожен у її сімʼї переживає втрату по-своєму та на самоті.Мама з головою поринає в роботу і позбавляється усього,що повʼязане з татом,сестра або плаче,або тікає з дому.Мейсі має хлопця,але той у потрібний їй момент перебуває у таборі для розумників.Вона має роботу у бібліотеці,але та не рятує,а вганяє в депресію ще більше. Рішення приходить несподівано разом із автомобілем,який проїхав повз і мав напис «Кейтеринг Мріі». Вона знаходить не лише роботу,а й справжніх вірних друзів,далеко не таких «правильних»,як її зарозумілий хлопець. А ще у її житті зʼявляється людина,яка розуміє її як ніхто інший,адже він теж втратив близьку людину… Ким є Весс для Мейсі?Як ставиться мама до нових друзів?Як родина подолає кризу?… Хороша підліткова історія,яка розповідає нам про безліч труднощів,які виникають на шляху до дорослішання:становлення особистості,відносини з батьками,закоханість,психологічні травми… «Назавжди» може мати багато значень.Воно завжди міняється,і в цьому якраз криється весь сенс.Це може бути 20 хвилин,або сотня років,або лише ця мить,чи будь-яка мить,яку хочеться продовжити навічно.»