З мамою Совою сталася халепа. Вона вчила совенят літати в сосновому лісі й не помітила, як з ними опинився маленький кажан. Тепер вона має повернути його мамі, бо та буде хвилюватися. Але хто ж вкладе в ліжечка її десятьох совенят?
Так починається крутезна книга «10 маленьких сов не хочуть спати» із серії «Роби як ми». А ще так починається найкращий і найулюбленіший у моєї дитини ритуал для гарного сну.
Пропоную спочатку розібратись, чому для дитини так важливі й потрібні ритуали перед сном? Річ у тому, що вони створюють у малечі відчуття стабільності й безпеки. Одні й ті самі дії перед сном, які повторюються щодня — хай то читання книги чи спів колискової — для дитини означають впевненість в тому, що й мама з татом нікуди не подінуться за ніч, і зранку знову будуть поряд з нею. Це має надважливе значення зокрема під час введення навичок самостійного засинання чи початку окремого від батьків сну. А ще відчуття близькості з мамою чи татом заспокоює й заколисує збуджену від денної активності дитину.
Серія «Роби як ми» унікальна своїми практичними й корисними інтерактивними історіями, що спонукають до дії. Власне назва вже говорить сама за себе. Ось крихітки-сови намагаються застрибнути у свої ліжечка-кошики. Але схоже, їм це не вдається, і потрібно показати, як треба це робити. А тут совенята розбіглись і треба покликати кожного з них назад у тепле ліжечко. Оповідач спонукає дитину робити так само як це роблять герої книги.
Певним чином дитина приміряє на себе роль мами-сови й залучається до всіх дій у книзі. Заспівати колискову, поплескати в долоні, прошепотіти імена усіх совенят, відшукати м’яку ковдру чи іграшку, порахувати сов, позіхнути, як малюки, й побажати на добраніч.
Увесь сюжет книги — це абсолютно прекрасна у своєму задумі ідея, реалізована з виключно дбайливою увагою до найдрібніших деталей.
А ще в ній надзвичайно кумедні й теплі ілюстрації Андреа Стеґмаєр! Кожне совеня має свої риси, за якими ви точно його впізнаєте. Імена підібрані під характер кожного персонажа не просто так, а щоб будь-яка дитина знайшла в усіх героях спільні риси з собою. Сова-стрибун, сова-побігайко, сова-вертун, адже яка дитина не любить стрибати, бігати й вертітися?
Вечірній настрій супроводжує усю історію. Малюнки смішні й насичені на початку книги стають м’якішими й спокійнішими що ближче до кінця оповіді. Щоб дитина в процесі читання також поступово заспокоювалась. Сині, сірі й коричневі й зелені кольори у поєднанні з теплими світлими тонами, надають історії правильний настрій для книжки на ніч. Темний ліс, сяйво місяця — спокій і тиша.
Метушня на початку книги плавно переходить в легкий шепіт наприкінці. І ось ми вже бачимо маленьких сов у своїх ліжечках-кошиках із «майже» заплющеними очима і тихесенько бажаємо їм доброї ночі.
Оповідач звертається безпосередньо до дитини й це робить читання книги особливим досвідом для неї. Маже дорослим і дуже відповідальним. Адже самостійно вкласти спати маленьких бешкетників в їхні ліжечка — це виклик і справжнісінька перемога наприкінці. Це відчуття дарує задоволення від процесу і дитина засинатиме з усмішкою на обличчі.
Книга рекомендована для діток від 3 років, але вона зацікавить і менших за віком дітлахів. Для цього авторка завбачлива створила героя — маленького совенятка, найменшого з усіх інших пташенят-бешкетників.
Як я зрозуміла, що це улюблена книга мого сина? Якщо не брати до уваги те, що ми тепер читаємо її щовечора, то улюбленою грою у нього стало вкладання своїх іграшок в імпровізовані ліжечка за сценарієм сюжету з совенятами. Усі іграшки «бешкетують» і намагаються «втекти» зі своїх ліжечок, але моя дитина наполегливо і терпляче співає їм колискову і шепоче «на добраніч».
Книги нам допомагають, вони розвивають наших дітей і виховують їх.
Книги серії «Роби як ми» створені для того, щоб об’єднати усе це в собі.
Теплого й затишного читання!
Ірина Вікторова
перекладачка, редакторка і мама
