Нарешті й українські діти та дорослі можуть спати спокійно, адже знають: десь там їхній спокій пильнує невеличкий, але професійний і безстрашний спецзагін.
Йдеться не про класичних суперагентів — це не Джеймс Бонд у смокінгу на крутій тачці й не тітоньки-шпигунки з фантастичними ґаджетами.
Ні! На сцену виходить менш відома (поки що!), але не менш крута й ефектна банда голубів, яка бореться з криміналом. Попереджу вашу можливу зверхність (бо антикримінальних голубів щодня не побачиш): злочини серйозні, йдеться не про пошук зниклого м’ячика десь у кущах. Тут і викрадання із заручниками, і незаконна торгівля, і злочинні змови, і підступи скаженого пекаря, і багато-багато іншого! Коротко кажучи, сюжет такий, що вночі читати не раджу.
Пригоди гульного спецзагону описані в серії книжок «Реальні гулі». І перші дві вже навіть вийшли друком — «Реальні гулі проти криміналу» і «Реальні гулі жеруть загрозу». Вигадав цю епопею талановитий автор з Австралії Ендрю Макдональд. Він пише просто, але переконливо, весело, але не без драматичності, дотепно, але з усією серйозністю. Гра слів, архетипові персонажі, комедія абсурду, культурні референси — усе це є на сторінках коміксів про гуль. Що казати про розмаїття позитивних і негативних персонажів: перші закохують у себе своєю щирістю, другі пробуджують емпатію, коли дізнаєшся, чому вони злі. Та всі без винятку підкорюють серце читача.
Окремо хочу сказати про ілюстрації в цих коміксах. Вони ані на йоту не поступаються сюжету: яскраві, пришелепуваті (трохи), щирі, веселі й чарівні. Картинки динамічні й живі, як і має бути в коміксах, а міміка героїв настільки точна, що вже не сумніваєшся: ілюстратор (а це Бен Вуд) тонко вловив душевний стан голубів-детективів, сам до них небайдужий і хоче поділитися своїм баченням цих курликрутих малюків.
Варто раз побачити пташенят, зрозуміти, на які викрутаси вони здатні заради миру, спокою та… хліба, — і миттю закохуєшся! І любиш палко! Точно, як я.
Дуже рекомендую, шановні батьки, знайти час і почитати ці книжки разом із дітлахами. Перекладач серії (це я, до речі, і мені аж 23 роки) не був байдужим ані секунди. Вірю, серце татусів і матусь йокне, що казати про дітей. Спробуйте пережити ці пригоди разом. Це надзвичайно весело, і, можливо, невдовзі народиться ваш особистий родинний мем — реальні гулі.
Наприкінці підсумую: класно, що такі книги є. Сподіваюсь, що їх більшатиме. Приємного читання!
Аліса Новак
Перекладачка серії «Реальні гулі»
