Назвати мене фанатом коміксів складно, проте цю форму вважаю не позбавленою власного шарму. Як, певно, і всі, з деякими я був знайомий ще з дитинства і мав сяку-таку колекцію: кілька штук про черепашок ніндзя, «Індіана Джонс і храм долі» та ще якісь, на кшталт журналу «Мікі Маус» — звісно ж, як і все в ті часи, російською. Вже в дорослому віці познайомився з вітчизняними коміксами, як-от «Даогопак» авторства Максима Прасолова та Олексія Чебикіна, «Максим Оса» і «Вдовичка» Ігоря Баранька та «Серед овець» Олександра Корешкова. Але так уже склалося, що ґік-культура обійшла мене стороною, хоч певний, так би мовити, дослідницький інтерес до жанру зберігався в мене все життя.

Довгий час попрацювати з мальописами, як перекладач, я, на жаль, не мав нагоди, але хотів страшенно, бо розумів, наскільки це цікаво й непросто. Насамперед уже лиш тим фактом, що це — виклик, дуже близький за специфікою на переклад кіно, адже тут працюєш майже виключно з діалогами та монологами, ще й обмежений їхнім розміром. У книжковому перекладі можна розтягувати й скорочувати речення як завгодно, адже головне завдання там — гарний і доладний текст на виході. Тут же з усіх боків жорсткі рамки, оскільки фразу потрібно втиснути в крихітну бульбашку, зберігши, при цьому, сенс. Доводиться попріти і як слід покрутити словами. Крім того, в коміксах трапляються написи, які імітують звуки під час сцени (ВВВВВЖУМ, ГГГГРУУУУМ тощо), і їх теж треба перекладати. Наприклад, найкумедніше було передавати змахи крил дракона. Цей розділ трапився мені якраз, коли я працював, сидячи в кав’ярні. Помучившись як слід, випадково побачив на стійці цупке ламіноване меню, підійшов, помахав ним, а тоді опитав барист, що вони чують. Так і зліпив найліпший варіант. Було прикольно 😊

А зараз до найцікавішого: назви. Розумію, в читачів уже встигло накопичитися запитань, чому, як — НАВІЩО?!!! — «Обраниця»? Всім відомо, що оригінально називається цей комікс «Ascender», тобто «той/та, що йде вгору», і є він сіквелом іншої серії: «Descender» — «той/та, що спускається згори». Так-от, для кращого розуміння вибору назви я прочитав обидва цикли. І тут дуже стисло викладу зміст. Отож, у далекому майбутньому, в галактичній державі, що складається з різних планет, населених різними видами, широко застосовують технології штучного інтелекту і користуються допомогою роботів. Але одного дня з надр космосу з’являються гігантські, як планети, роботи, які завдають нищівного удару по цивілізації. Вважаючи, що привабив їх штучний інтелект, влада галактики забороняє його застосування, а роботів конфіскують на утилізацію. Волею випадку вціліти вдається одному з них: кіборгу-помічнику ТІМу-21, який на момент атаки стояв вимкнений у шафі. Коли, через роки, він випадково реактивується, то виявляє, що на нього полює ціла галактика, зокрема — секта божевільних роботів-дезертирів, які поклоняються космічним нападникам. Вірячи, буцімто роботи-велетні прийшли звільнити своїх братів-машин, вони шанують їх як богів і величають Descenders, себто «ті, які прийшли згори», що я переклав, як Верховні. Виявляється, що ТІМ-21 якось пов’язаний із Верховними, й вони готують друге пришестя, щоб знайти його. Отже, назва «Descender» — це про ТІМа. Оскільки Верховні — божества, а він — їхній обранець, я вирішив, що один із циклів варто було б так і назвати: «Обранець». 

Оскільки «Descender» та «Ascender» це бінарна опозиція, а точних відповідників цих термінів в українській мові нема, її я передав за допомогою нашої граматики, в якій, на відміну від англійської, іменник має категорію роду. В першій частині головний герой — хлопчик Тім, у другій — дівчинка Мія, тому варіант, як на мене, очевидний, тим паче, що Мія — дійсно обраниця Тіма (даруйте, раптом що, за спойлер). Сподіваюся, це питання мені вдалося прояснити. Знову ж, як на мене, це був найвдаліший варіант адаптації назви. Говорить на користь цього аргументу і той факт, що правовласники його прийняли та затвердили.

Забігаючи наперед, поспішу прояснити ще один момент, а саме чому Телса має дивне звання «пані капітан», а не «капітанка». Це було зроблено виключно заради гри слів: приказки Гельди про одного капітана на все життя (довелося виходити з необхідності збереження форми, про що йшлося раніше). Те саме стосується і коронної фрази Бура: «Driller is a Killer! Driller is a real killer», яку я передав як «Бур вбивати. Вбивати і не думати». До чого тут «не думати», коли він каже «справжній убивця»? Відповідь криється в першій частині, але про це я тут не розповідатиму, щоб не псувати вам інтриги. Сподіваймося лише, що «Обраниця» так само стане вашим улюбленим коміксом, тоді і «Обранець» теж колись заговорить українською мовою, а я буду страшенно радий попрацювати з ним, тим паче, що, читаючи цей цикл, устиг неабияк прикипіти серцем до доброго, хай і не дуже розумного, здоровила Бура, песика Бандита, що гавкає навспак, і звісно ж, самого Тіма, котрий, усупереч усьому, носить у своєму кіберсерці непохитну віру в те, що він людина, а не робот.

Та й загалом було надзвичайно приємно працювати з таким гарним твором. Це прекрасний приклад поєднання наукової фантастики та фентезі, де першого все ж більше ніж другого, а не навпаки, як полюбляють автори сучасної художньої літератури, чим, принаймні мені, вже дещо набили оскомину. Напрочуд гармонійні, прекрасні акварельні ілюстрації Дастіна Нґуєна додають коміксу серйозності графічного роману, разом із тим зберігаючи казковість.

Борис Превір,

перекладач серії «Обраниця»