Моя думка💭 Щось не так. І Ярон знає це. В історії його батьків щось не сходиться, і Коннер намікає за це, сидячи за гратами. На похоронах здійснюється замах, під час якого король дізнається, що його країну хочуть як авентійці так і пірати. Разом з тим, через те, що він неповнолітній, Ярона пробують придусити і поставити при тимчасовому правлінні когось іншого. Фактично втеча - єдиний вихід, чим і користується король. Та все летить шкереберть, оскільки він натрапляє на бандитів, грабує чесного чоловіка, а в таборі піратів зустрічає Імоджен😲 Все погіршується, а в Ярона буквально зв'язані руки Друга частина не менш захоплива, така ж цікава і ще більш політична. Також у нас нові локації, багато подорожей, пригод і сутичок. Мені подобається те, що Ярон все такий ж пискуватий, однак при цьому досить мудрий стратег, також імпонує, як міняються персонажі, як ростуть вони кожної сторінки. Єдиний незмінний - Мот. Чомусь мені здається, що Коннер свою роль ще зіграє, і пірати з Еріком також. Що незрозумілого, так це любовна лінія. Наприкінці книги є два нятяки, але я геть нерозумію, як автор обіграє саме можливий трикутник. Я навіть незнаю, кому б я віддала перевагу. У книги 5 частин, і я дуже хочу знати, що в тих трьох😄 Я дуже дякую @readberry_ua @ranokcomua за швидкий переклад, чудове оформлення, комфортний текст і круті карти, які доповнюють та розширюють загальне розуміння картини. Я в захваті

[На власне убивство я приїхав зарано] Інтригуючий початок книги, згодні? Особливо, якщо зважати на те, що це продовження серії. Без усяких там вступів, нагадувань і тому подібне, авторка відразу кидає нас у вир пригод. З першої ж сторінки, з першого ж речення. Тут вам і придворні інтриги, і пірати, і загадки, і зради. Словом, усе, що треба, щоб до ночі казати собі "ну ще одну сторінку, а потім спати". ~ У продовження немає "синдрому другої книги". Я б навіть сказала, що події, навпаки, набрали обертів. Ярон став королем. Країну врятовано від громадянської війни. Наче все має бути добре. Ось тільки "сусіди" після смерті правлячої родини вже подумки поділили територію, аж тут нізвідки з'явився принц, якого вважали померлим. Тож, самі розумієте, випробувань на долю Ярона стало ще більше. Якщо у "Фальшивому принці" був відбір на принца, події відбувалися переважно в одному місці, то у "Королі-утікачі" сюжет здобув масштабність. Я познайомилася з пихатим королем Авенії, що намірився захопити Картію, дізналася про те, як живуть його піддані. Побувала у лігві хитрих піратів та вивчила їхні закони. Разом з Яроном пройшла не одне випробування на вірність та міцність духу. Не знаю, як то авторка робить, але Ярон не може не викликати симпатії з усіма своїми недоліками. Може, це тому, що він їх визнає? Все то й же хвалько, здається легковажним та зарозумілим. Досі гострий на язик. Але все це не визначає Ярона як особистість. Це зовнішній фасад, за яким ховається чисте та вірне серце, що прагне захистити тих, хто йому дорогий, і країну, яку любить. Обожнюю цього хлопця. А тепер до романтики. Моя ставка з відгуку на 1-у книгу не спрацювала🤷 Щось наче накльовується, але... На моменті останньої розмови Імоджен і Ярона я згадала, що він все ж ще юний, а книга підліткова. Я можу зрозуміти мотивацію обох, але ж я страшенно романтична душа. Тож знову роблю ставку на Імоджен, але уже в третій книзі🤞 Історія мені сподобалася, тому упевнено раджу. А сама чекаю на продовження 😏